Закінчення статті. Початок читайте, будь ласка, в №№42, 03 нашої газети.

Відомо, що правильна технологія годівлі новонароджених телят – основа продуктивності дорослих тварин. Тому зооветспеціалісти господарств мають ознайомитися з посвідченням про якість ЗНМ, вивчити технологію його приготування та випоювання, узагальнити досвід його використання в інших господарствах.

Необхідно також постійно проводити аналіз результатів використання ЗНМ. Наразі актуально розширення обсягів виробництва замінників незбираного молока за промисловою технологією, прийнятою на підприємствах молочної промисловості, або створення нових заводів і цехів на кооперативній основі в кожній області України.

Вибір відповідної схеми годівлі телят здійснюється залежно від умов господарства. Головне при цьому, щоб прийнята схема годівлі забезпечувала досягнення телятами живої маси відповідно стандарту породи.

         Серед багатьох шкідливих організмів, що уражують картоплю, золотиста картопляна нематода Globodera rostochiensis - чи не найбільш небезпечний, та водночас найменш відомий пересічному господарю об’єкт. Це мікроскопічний круглий черв, майже непомітний неозброєним оком. Проте сам він достатньо озброєний, щоб спричинити не просто недобір врожаю, а майже повну його відсутність.  

         Якою ж такою зброєю володіє цей живий організм, щоб заслужити звання головного патогена картоплі? По-перше, розміри нематоди дуже дрібні, вони становлять частки міліметра, а виміри деяких стадій розвитку (яйця, личинки) взагалі не перевищують кількох мікронів. По-друге, розмноження відбувається в геометричній прогресії: на поле випадково потрапляє одна самка (циста), яка протягом одного вегетаційного сезону дає 100-500 «нащадків» нового покоління. Так, щороку рівень чисельності нематод в ґрунті швидко зростає. Їхня головна зброя – здатність самок зберігати яйця з личинками всередині тіла, яке згодом перетворюється на маленьку кульку (цисту) з міцною непроникною оболонкою. Циста з життєздатними яйцями і личинками може перебувати в ґрунті роками і навіть десятиліттями, протистоячи несприятливим погодним умовам і пестицидам.

Коломийщина – земля опришка Олекси Довбуша. Традиційно мешканців цього краю називають гуцулами (а етнографічні хвилі перекочуються і до покутян), він виростив цілу плеяду поетів, письменників, академіків, народних артистів. А ще на теренах Івано-Франківщини є потужний сільськогосподарський, промисловий потенціал та народні промисли.

Михайло Негрич, заслужений працівник сільського господарства України, на посаді голови райдержадміністрації тут уже другу каденцію.

– Наш край є фестивальним, - підкреслює керівник. - Найдовговічніший наш фестиваль - «Коломийка», його започатковано 22 роки тому. Родзинка фесту - пропагування місцевого жанру коломийки. В 2000 році «Коломийка» поєдналась з Міжнародним гуцульським фестивалем, який зібрав навколо себе всіх, кого турбує майбутнє гуцульського краю, його економічний розвиток, культурно-мистецькі проблеми, розвиток ремесел, освіти і науки. Тоді всі побачили нове обличчя Коломиї, яка завдяки наполегливій праці і людей, і влади стала справжнім європейським містом.

Відповідь на це запитання шукали учасники нещодавнього Міжнародного форуму в Рівному.

Рівненщина об’єднала іноземних і вітчизняних експертів, виробників і переробників, академіків і студентів у неординарному заході – Міжнародному форумі з агрологістики.

Йшлося, зокрема, про перспективи розвитку вітчизняного агропромислового комплексу та його вплив на міжнародний ринок, проблематику розвитку транспортної та логістичної інфраструктури в контексті Схід – Захід. До того ж, усі дискусії транслювалися в режимі он-лайн на спеціально створеному веб-сайті. Завдяки цьому комунікативному майданчику всі охочі долучилися до обговорення тієї теми, що їх цікавить. На портал спрямували одразу 7 відеопотоків – із заходів, що проходили одночасно в різних місцях.

Найбільшою і найактуальнішою проблемою майже всіх селянських господарств залишається земельне питання. В усі роки воно було і є на вістрі ножа. Вже не тільки у літературі, а й у сучасній кримінальній статистиці відомі випадки, коли через землю брат йшов на брата, а син на батька. Масові пікети, тривалі судові позови з голодуванням та кровопролиттям – сумний підсумок численних земельних баталій у різних регіонах країни.  

Сьогодні село хоче жити за людськими законами, які б гарантували його мешканцям невід’ємне право власності на їхні родові сотки. Селяни також хочуть мати нові, або хоча б відремонтовані будинки. І держава, безперечно, має їм у цьому допомогти. Людей хвилюють два питання: чи буде подовжений мораторій на продаж земель сільгосппризначення та чи отримають нарешті селяни пільгові кредити на будівництво і ремонт свого житла?    

На думку народних депутатів України Олександра Єфремова та Григорія Калетніка, за відсутності ефективної та прозорої системи реєстрації речових прав на земельні ділянки, а також дієвого механізму взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, введення у вільний обіг земельних ділянок сільгосппризначення є недоцільним. Отже, вважають народні обранці, для продовженнямораторію на відчуженнязгадуваних земель до 1 січня 2013 року є всі підстави.

Але до неї вже активно прицінюються. 

Земельний фонд Рівненщини становить 2005, 1 тис. гектарів. 48% із них – землі сільськогосподарського призначення. Розпайовано і передано у приватну власність 610 тис. га (65,5% сільгоспугідь області).

Звісно, селянин сьогодні в очікуванні: чи ж стане земля товаром і коли це відбудеться?

- Закон «Про ринок земель» у Верховній Раді пройшов лише перше читання і винесений на розгляд першої сесії в нинішньому році, - коментує начальник Головного управління Держкомзему в області Світлана Богатирчук-Кривко. – Але мораторій на продаж земель сільгосппризначення вже продовжено до 1 січня 2013 року. 

Виробництво зерна є провідною галуззю агропромислового комплексу АР Крим та областей південної частини степової зони України.

Південний Степ є окремою специфічною зоною із загальною площею ріллі понад 5,3 млн. га, з яких 1,69 млн. га є зрошуваними. У природно-кліматичному відношенні регіон характеризується високим забезпеченням тепловими ресурсами і є одним із найсприятливіших для ведення сільського господарства. Основним фактором, що лімітує та стримує реалізацію потенційних можливостей сортів і гібридів агрокультур, є недостатня забезпеченість вологою – гідротермічний коефіцієнт зони коливається в межах 0,45-0,68, тобто випаровування з поверхні тільки наполовину покривається атмосферними опадами.