«

Фахівці компаній, об'єднаних в одну корпорацію, пропонують найсучасніші вітчизняні технології очистки забрудненої води. Детальніше про можливості та пропозиції корпорації «Унілос - Україна» ми говорили з її керівником, дійсним членом Міжнародної академії екології та безпеки життєдіяльності, кандидатом технічних наук Оленою Коцар. 

- До корпорації «УніЛОС - Україна» входить декілька компаній. На чому вони спеціалізуються?

- Спочатку скажу, що всі підприємства корпорації «УніЛОС – Україна» запроваджують уніфіковані локальні очисні споруди (ЛОС), в яких обробляються (набувають необхідної кондиції) природні та забруднені води і осади. В результаті отримуємо воду потрібної споживачу якості та продукти, що підлягають утилізації. Важливо, що при цьому ми застосовуємо лише енергоефективні та ресурсозберігаючі технології.

Наприклад, ТОВ «ЮніЛОС – Україна» спеціалізується на розробці технологій та обладнання, виконує їх апробацію та виготовляє проект уніфікованих локальних очисних споруд (УніЛОС) для певної категорії забруднених вод та потужності, отримує необхідні ТУ, сертифікати, гігієнічні висновки та інші документи; ПП «Потенціал-4» здійснює проектування, монтаж, сервіс таких УніЛОС; ТОВ «УкрНІЦ Потенціал-4» постачає обладнання та комплектуючі матеріали як українських, так і закордонних виробників.

- Тобто ви виконуєте роботу, як кажуть, «під ключ»?

Сонце, вітер, біомаса, деревина — це все можна використовувати як джерела альтернативної енергетики і таким чином 

Обігрівати домівки сонячними батареями чи отримувати біогаз, використовуючи відходи тваринництва. Ці технології давно опанували в інших країнах. У нашій теоретично цей процес теж вже освоїли, а от втілювати знання в практику зважуються поки що одиниці.

Дізнатися більше про джерела альтернативної енергетики, ознайомитись із технологіями, поспілкуватися з представниками іноземних та українських компаній, які мають досвід у цій сфері можна було наприкінці жовтня у столичному виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» під час ІІІ Міжнародної виставки «GREENEXPO/Альтернативна енергетика - 2011».

59 компаній-учасників з України, Австрії, Бельгії, Греції, Ізраїлю, Китаю, Німеччини, Росії, Франції демонстрували новітні технології та обладнання в галузі сонячної, вітро-, гідро-, біо-, геотермальної енергетики, а також в управлінні відходами та очищенні стічних вод.

За словами заступника міністра екології та природних ресурсів України Дмитра Мормуля, виставка відображає одну з найважливіших галузей вітчизняної економіки, сектор, який дуже швидко розвивається, не зважаючи на глобальну економічну кризу. «Україна повинна бути енергетично незалежною державою і екологічно чистою країною, тож сьогодні технології, які представлені, є найбільш важливим сектором інвестицій», - наголосив Дмитро Дмитрович.

Чимало країн світу нині успішно використовують біопаливо, здобувши цим певну енергетичну незалежність за теперішньої газонафтової кризи. Україна також прагне до цього як на законодавчому, так і на науковому та виробничому рівнях.

Недавній візит Президента України Віктора Януковича у Бразилію, де, поряд із іншим, розглядалась співпраця у біоенергетичній галузі, став ще одним тому підтвердженням. Адже це країна, у якої є чому повчитись, понад 10 років тому першою у світі повністю перейшла на використання біологічних видів палива на основі відновлюваної сировини, зарекомендувавши успішність справи як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

На жаль, ми поки що в цьому – «піонери»: експериментуємо, проводимо досліди, робимо перші кроки у застосуванні біопалива. Але є впевненість, що шлях до успіху подолаємо. Тим паче, що чимало старань до цього вже зроблено вітчизняною наукою. Це підтвердила й недавня І Міжнародна науково-практична конференція «Біоенергетика: вирощування біоенергетичних культур, виробництво та використання біопалива», яка пройшла у стінах «альма-матері вітчизняного біопалива» - Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. А участь узяли світила вітчизняної науки та близького і далекого зарубіжжя, представники відомих у світі виробників біопалива та відповідного технічного обладнання. Організатором також виступив Вінницький національний аграрний університет, а спонсорами - провідні компанії у галузі біоенергетики «Екотех», «PlazmaKraft», «Herz».

Варто зазначити, що учасники конференції перед її початком з цікавістю ознайомились із експонатами виставки, де були представлені зразки пелетів та іншої біоенергетичної продукції, пропонованої українськими вченими. У ході ж безпосередньої конференції пленарне засідання суттєво доповнила робота науковців за секціями. Тобто, було що послухати, а також почерпнути практичного. Бо, як прозвучало не в одному виступі, час одних лише суто наукових колегій, засідань, конференцій вже минув. Україні на всіх рівнях треба братись до конкретних справ у галузі біопалива, масштабно реалізовуючи це на практиці.

Що ж зроблено і вже пропонується?

У нас побутує думка, що селянин може власними силами забезпечити свою «фортецю» усіма благами цивілізації. Може обігрітися автономною системою опалення, забезпечити себе водою з власної криниці чи свердловини, утилізувати сміття на власному городі (закопати чи викинути на узбіччя). Та чи не примарна така «фортечність»?

Розпочнемо з того, яку воду ризикують споживати «автономники»… Далеко ж не всі несуть пробу видобутої на власній ділянці води в лабораторію. Як правило, аналізують на язик. Немає смаку й запаху – значить добра. Після такого «аналізу» і самі п’ють, і дітям дають, і худобі. А потім країну жахають новини про загибель людей від споживання неякісної води.

Мало хто знає, що смертельні дози нітратів, важких металів, залишків засобів захисту рослин, що накопичилися в нашій «джерельній» воді, на смак і запах не визначити. І це ще не все. Надмірна жорсткість автономної води не дозволить вам ані помитися, ані попрати. Бо мийні засоби не діятимуть. На жаль, у переважній більшості сільських населених пунктів України проблема водозабезпечення є найактуальнішою. Та її можна вирішити менше ніж за півроку...

... Про село Семенівку, що на Запоріжжі, я почув під час засідання ради об’єднання «Укрсількомунгосп» від керівника цієї служби Володимира Хоменка. Був водопровід у Семенівці й раніше. Тільки за місяць його «рвало» майже два десятки разів. Селяни платили по 9,60 грн. за кубометр і сиділи без води. Збирали сходки, думали: наскільки ще підняти тариф, щоби завітна рідина нарешті з’явилася в їхніх домівках. Сварилися до бійки з комунальниками, бо де ж такі гроші заробиш? А от у діалозі з представниками «Укрсільгоспкомунгоспу» почули чарівне слово «концесія».

Нещодавно

Цього року організували ярмарок Асоціація виробників органічної продукції «БІОЛан Україна», Іллінецький державний аграрний коледж, Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія). А офіційну частину влаштованого заходу відкрила директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Мінагрополітики Ірина Синявська.

- Вперше ярмарок органічних продуктів відбувся минулого року, - констатувала Ірина Максимівна. - Тоді це була серйозна заявка на існування і визнання органічного виробництва в Україні. Треба віддати належне міжнародній підтримці, зокрема, Швейцарській Конфедерації, яка впроваджувала проект з органічного виробництва в Україні, у результаті якого ми маємо Асоціацію виробників органічної продукції «БІОЛан». Учасники цього проекту стали ініціаторами проекту закону про органічне виробництво, а також подібних ярмарків, які нині відбуваються вже у кількох регіонах нашої держави».

Як не намагається уряд зменшити ціну на блакитне паливо, вартість імпортованого в Україну газу постійно зростає. З економічних обґрунтувань

 Зосередитись на альтернативних видах енергії

Ми маємо, наприклад, потужний аграрний потенціал для виробництва біогазу. До того ж, незрівнянно більший, ніж будь-яка інша країна. На жаль, свій багатий потенціал біогазової індустрії ми нині використовуємо неактивно: щороку в народногосподарському комплексі вводиться в дію лише 2-3 біогазові установки. Отримують біогаз в результаті бродіння складних органічних речовин. В установках відбувається ряд взаємопов’язаних біохімічних, мікробіологічних, гідродинамічних і тепломасообмінних процесів. Як сировину для отримання біогазу можна використовувати гній тварин (свиней і ВРХ), послід птахів, відходи спиртових, цукрових та молочних заводів, м’ясокомбінатів, залишки рослин, осади стічних вод комунальних очисних споруд. Чиновники навіть замовили науковцям відповідну електронну карту. На ній планують відобразити усі існуючі в Україні пташині та тваринницькі господарства, де можна облаштувати біогазові установки.

На зелених пагорбах і дніпровських кручах поблизу Ржищева, що на Київщині, вже вчетверте відбувся міжнародний фестиваль «Трипільське коло - 2011».

Цей еко-культурний фестиваль має чотирирічний цикл, при чому кожен фестивальний рік носить тематику однієї зі стихій природи: води, землі, повітря та вогню. Кожен фест циклу також має власну художню, екологічну, освітню та соціальну тематику.

Цьогорічну подію присвятили повітрю. Хоча більш вдало було би віддати на цей раз перевагу воді. Адже під час фестивалю проходили рясні дощі. Кожному, хто приїздив у ці дні до Ржищева, від стоянки автівки або маршрутки до місця проведення заходу доводилося долати дорогу, яку рясні дощі перетворили на справжню калабаню. Здавалось би: ліпше сидіти вдома, читати книгу чи дивитися телевізор. Та де там! Людей понаїхало до Ржищева чимало...

Основною приманкою, яка так вабила відвідувачів, були виконавці «Трипільського кола». Їх почути й прагнули учасники фесту. Цього разу на «Трипільскому колі - 2011» свій музичний талант дарували українські виконавці «Бумбокс», «ATMASFERA», «Тінь сонця», Катя Chilly, а також грузинсько-українська співачка Аніко, «Беш о Дром», та багато інших – відомих і менш відомих артистів.

І малечу, і дорослих вабила робота майстрів народного мистецтва. Вони спеціально розташувались у коло, щоб бажаючим було добре видно, як майстри опанували різноманітні ремесла і техніку роботи з природним матеріалом. На «Трипільському колі» можна не просто дивитися, наприклад, як працює гончар. Кожен міг сам сісти за гончарне коло й під керівництвом досвідченого майстра зробити свій власний витвір мистецтва. А можна було повчитись народному мистецтву і у ковалів, ткаль, писанкарів, виробників ляльок-мотанок...

Під час наради з питань підготовки до збирання ранніх зернових культурі технічного переоснащення сільського господарства та Всеукраїнського дня поля - 2011 «Техніка на завтра» (смт Дослідницьке, УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого) велику увагу учасників та гостей привернув круглий стіл: «Біосфера та агротехнології: інженерні аспекти екології та енергозбереження».

Програма круглого столу, підбір учасників стосувалися актуальних, в багатьох моментах вперше на такому високу рівні піднятих питаннях: системного розгляду впливу агротехнологій на біосферу, особливостей їх адаптування до природно-кліматичних і техніко-економічних умов України, пошуку шляхів мінімізації впливу на природні процеси в біосфері через постійний моніторинг стану ґрунтів і поширення методів екологічної експертизи техніки і технологій в АПК.

Захід пройшов на високому організаційному рівні, що є незаперечною заслугою колективу УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого та її директора, відомого вченого-механіка, доктора технічних наук, члена-кореспондента НААНУ, професора В.І. Кравчука.

        

          Нарівні з академіками, депутатами, державними службовцями, які вивчають, досліджують і оберігають надра, водойми, ліси України й Автономної Республіки Крим, були відзначені громадські організації, котрі працюють не заради слави, а заради справи.

        Є серед нас мрійники, а є протестанти, котрі не дозволяють розслабитись промисловцям у розвинених країнах світу: зелені дозорці домоглися того, що, скажімо, в Італії залюбки можна пити воду з-під крана, а у Фінляндії сніг, кажуть, настільки чистий, що в чайнику не утворює накипу. Французькі природоохоронці змушують підприємства брати воду для своїх потреб нижче за течією від того місця, де вони скидають у водойму відходи свого виробництва, тож рівень очистки стічних вод там якнайкращий. Україні, постраждалій від Чорнобильської катастрофи, доводиться в природоохоронній діяльності працювати на кілька фронтів.

Журналісти, відео- та кінооператори, як і пожежники та вертольотчики опинилися в першому ешелоні ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Бо знали, що треба розповісти й показати всю правду про катастрофу. І хоч цю правду нагорі намагалися приховати, вона просочувалася крізь залізну завісу цензури. Щогодини, щодня, щороку… 

Відтоді минуло вже 25 років, а про Чорнобиль говорять не менше. Навпаки, більше. Розповідаючи про справжніх героїв, які власним життям, здоров’ям розраховувалися і розраховуються за боротьбу з непередбаченим «мирним атомом». Говорять і про антигероїв, які намагаються принизити й поставити на коліна ліквідаторів. Зокрема, на прес-конференції «Нові проекти державних телекомпаній, присвячені 25-м роковинам Чорнобильської трагедії», що відбулася в Національному прес-центрі телебачення і радіомовлення України, були наведені приголомшливі порівняння. На лікування одного потерпілого від катастрофи на ЧАЕС держава витрачає «аж» 5 гривень у рік, а на оздоровлення державних мужів в деяких елітних лікарнях не жаліють з держбюджету понад 800 гривень на день…

У прес-конференції взяли активну участь голова Держтелерадіо Юрій Плаксюк, гендиректор Київської регіональної ТРК Олександр Савенко, гендиректор Держтелерадіокомпанії «Культура» Жанна Мазицька, знані в Україні та далеко за її межами яскраві творчі особистості, справою життя яких стало правдиве висвітлення чорнобильської теми.

- Чорнобильську тематику активно висвітлюють усі державні телерадіокомпанії країни, - підкреслив Юрій Плаксюк. - Готуються інформаційні сюжети, знімаються документальні фільми і програми, у яких йдеться про соціальний захист чорнобильців, обговорюються питання медичної підтримки інвалідів-чорнобильців, аналізуються уроки Чорнобиля за участі ліквідаторів, переселенців з постраждалих територій, представників громадських організацій, зокрема, «Союз Чорнобиль України», медиків, спеціалістів МНС.

Так, в ефірі Державної ТРК «Всесвітня служба УТР» у спеціально створеній рубриці «Чорнобиль. 25 років потому» виходять документальні нариси про ліквідаторів, їхню долю, зокрема, розповідь про колишнього інженера 4 реактору ЧАЕС Олексія Бреуса. Від лютого УТР демонструє цикл «Цілком таємно» (10 частин) про спеціалізований батальйон охорони ЧАЕС (автор - журналіст-чорнобилець В. Коркодим). У фільмі «Мічені атомом» свій «спогад» про аварію малюють сучасні діти, які народилися після катастрофи. Автори показують нам, на що здатна генетична пам'ять нащадків тих, хто пережив техногенну трагедію.