Галицький район та його господарі, за словами голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка, чи не найуспішніше розпочали відродження тваринництва - важливої і прибуткової галузі АПК. Саме тому днями в господарствах району і відбулась обласна галузева нарада.

Звісно, щоб переконатися у реальних кроках відродження скотарства, до участі в семінарі запросили голів райдержадміністрацій, їхніх заступників, які курують галузь АПК, керівників і головних спеціалістів ряду господарств області. До речі, Михайло Вишиванюк разом зі своїм заступником Василем Брусом до початку наради побував у кількох господарствах Галицького району і висловив своє задоволення станом справ у них, а також високими показниками приватного господарства «Рідна земля» (с. Дитятин), яке очолює Володимир Слободян.

– Держава сьогодні дотує розвиток тваринництва: на придбання корови дає ґазді 5 тис. грн., на теля – 3 тисячі. Не скористатися сільським ґаздам з такої, дійсно суттєвої допомоги від держави було би гріховно, – наголосив Михайло Вишиванюк.

Підтримка держави, між іншим, підштовхнула селян регіону до дій. Напевне тому Івано-Франківщина посіла третє місце в Україні за підсумками розвитку тваринництва за 9 місяців.

Успіхові сприяли, зокрема, розвиток птахівництва і свинарства. Так, кількість птиці сягає нині 6,6 млн. голів (до 1990-го утримували 5 млн., тоді галузь переживала чи не найкращі часи). Ось-ось і зрівняються показники згадуваного року по кількості свиней. Нині їх налічується 286 тисяч, а було - 290.

У профільному міністерстві занепокоєні роботою галузі молочного скотарства. Так, констатують фахівці, за 9 місяців 2011 року, незважаючи на значні зусилля, спрямовані на стабілізацію та розвиток молочного виробництва, в цілому не вдалося досягти поліпшення ситуації у галузі.

У порівнянні з 1 жовтня 2010 р. у всіх категоріях господарств чисельність поголів'я ВРХ (5,07 млн. голів) скоротилась на 152,2 тис. голів (2,9%), у т.ч. корів (2,6 млн. голів) – на 83,7 тис. голів (3,1%). Найбільше поголів'я корів скоротилось у Львівській – на 7,7 тис. голів (4,5%), Житомирській – на 7,3 тис. (4,9%), Вінницькій – на 7,3 тис. (4,0%) та Рівненській - на 7,3 тис. голів (6,0%) областях.

При цьому в агропідприємствах дійне стадо (582,6 тис. голів) зменшилось у 15 регіонах – на 9,6 тис. голів (1,6%). Найбільше скорочення відбулося в Закарпатській – 17,4%, Запорізькій – 13,1% та Рівненській – 10,6% областях.

Особливо критичним є скорочення поголів'я для областей з мінімальною його щільністю, таких як Херсонської, Миколаївської, Запорізької і АР Крим, в яких щільність на 100 га складає до 1 голови.

Кролівництво - одна з найзагадковіших галузей тваринництва, бо порахувати, скільки в господарствах України утримується кролів, не під силу жодній статистиці. Проте, виданню «Аграрний тиждень. Україна» нещодавно вдалося зібрати найдосвідченіших кролівників на конференції «Аграрна країна: прибуткове кролівництво».

За радянських часів кролівництвом в Україні займалися на промисловій основі, тому середньорічне виробництво дієтичного кролячого м'яса складало 130-140 тис. т у живій вазі, або на кожного українця припадало 5-6 кг ніжної кролятини. Нині ж кількість великих українських кролеферм можна перерахувати по пальцях. Здебільшого цим напрямом звірівництва займаються справжні ентузіасти – дрібні фермерські або ж особисті господарства.

Як виявилось, практично всі вони потерпають від браку потрібної фахової інформації, адже спеціалізованої літератури, як і фахівців у «кролячих справах» не так вже й багато. Тому керівники нових промислових кролівничих підприємств, фермери і селяни з великим зацікавленням приїхали до Києва послухати єдиного в Україні доктора сільськогосподарських наук, який не зрадив обраній змолоду темі кролівництва, Івана Вакуленка, а також науковців з НААН, НУБіП, ветеринарів і практиків.  

За словами Івана Вакуленка, а нині він завідує лабораторією хутрового звірівництва і кролівництва Інституту тваринництва НААН України, основний масив маточного поголів'я кролів, а це близько 0,8 млн. голів із загальної кількості у 1 млн., сконцентрований у фермерських і присадибних господарствах. Тому 95% продукції кролівництва виробляється саме у цих господарствах. Щоправда, останнім часом з’явились нові ферми - з промислового утримання кролів. Але їх поки що одиниці.

«ЕКСТРА»-клас

З Шепетівського району я повертався у піднесеному настрої, згадуючи слова миловидної доярки з корпорації «Сварог Вест Груп» Оксани Закалати: «Чи втомлююся я, видоюючи 800 корів за добу? Не повірите, на такій роботі я просто відпочиваю. Повертаюсь додому завжди в доброму гуморі, навіть встигаю до перукарні зайти про зачіску попіклуватися, щоби чоловік мною милувався».

Це я почув не на Лазурному березі Франції, а на молочно-товарному комплексі в селі Саверці Шепетівського району, що на Хмельниччині. І не від мадам Патрісії, а від пані українки, яка, здається, набагато гарніша за стильну француженку. Та що там парижанки! Вони просто «відпочивають» у порівнянні з чарівними сварожими панянками, які, до речі, працюють не в гірших умовах, ніж в оспіваній Західній Європі. А доярки тут швидше нагадують операційних лікарів з найкращих європейських клінік. Тільки скальпелі тут не потрібні. І болю ніхто не завдає. Навпаки, радості й наснаги. Наші, цивілізовано доглянуті українські чорно- та червоно-рябі корівки тут віддають молоко під звуки шедеврів класичної музики. І молоко те не абияке, а «екстра-класу» для дитячого харчування.

Це вже гіркі сторінки історії: здобувши незалежність

І мова тут не лише про ферми, де колись сотнями доїлись корови, а нині ці приміщення або порожні, або, і того гірше, – у руїнах... Адже і по багатьох хлівах у людей не стало худоби, бо «нічим годувати, важко, невигідно, все дорого».

Втім, нові молочні ріки України - реальність. І такі сподівання на відродження молочного скотарства не безпідставні, бо тут є вже чимало здобутків як безпосередньо у регіонах, так і на рівні держави. Та й плани виношуються амбіційні: повернути у хліви не просто звичайних корів, а високопродуктивних, забезпечивши їх належними кормами, доглядом. І перше слово тут має сказати наука. А практика - підтвердити.

Нещодавно міністр агрополітики Микола Присяжнюк, коли мова зайшла про тваринництво, наголосив, що держава робитиме все можливе для підтримки розвитку галузі, а також надаватиме посильну допомогу вітчизняним вченим, у яких є доволі напрацювань, аби і нива щедріше колосилась, і виробництва м’ясо-молочної продукції додавалось.

Резерви такі, дійсно, є. Розмовляємо із першим віце-президентом Національної академії аграрних наук України Василем Петриченком...

Якщо десь ще у цьому сумніваються, то у держпідприємстві дослідному господарстві «Шевченківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, що у селі Денихівка Тетіївського району на Київщині, давно вже переконались на практиці: співпрацювати з вченими – собі на користь.

Від того - лад на полях і фермах, хороші урожаї, високі надої. Зрештою, надійність у «штормах» економічної кризи. Хоча дармового тут нічого немає, а є постійна, добросовісна праця і селян, і вчених. 

«Солодка» біографія

Наступного 2012 року, варто зазначити, ось ця співпраця селянина і науковця увінчається для ДП ДГ «Шевченківське» славним двадцятилітнім ювілеєм. Бо саме 20 років тому (у квітні 1992-го) господарство, у першооснові якого була закладена наукова робота, наблизилось до свого, сказати б так, вченого статусу – стало підпорядковуватись Інституту цукрових буряків УААН та іменуватись ДГ «Шевченківське», а згодом (з 2007 р.) як нині – ДП ДГ «Шевченківське».

А починалося все, як мовиться, із заводської прохідної. У 1922-му у Денихівці відкрили цукрокомбінат. Щоб забезпечувати його сировиною, а сільгоспвиробників якісним насінням цукрових буряків, у 1927 році на землях держземзапасу організовується Шевченківський елітно-насінницький радгосп. Земель вистачає – лише трудись. І життя тоді на селі дійсно вирувало: чимало людей пішли працювати у радгосп, не менше - на завод, отримавши навіть від нього житло. По цей час у Денихівці зберігаються династії цукроварів...

Підсумки роботи у тваринницькому комплексі України останніх двох десятиліть невтішні. За офіційними даними Держкомстату, зниження поголів'я ВРХ не зупиняється з початку 1990 року. І хоча сьогодні виробництво м'яса, особливо яловичини, знаходиться на граничному для продовольчої безпеки країни рівні, аналітики і надалі прогнозують скорочення поголів’я великої рогатої худоби. Проте з правил завжди є виключення.

Господарство, яке демонструє позитивні показники в тваринництві, ми знайшли в селі Мала Рача Радомишльського району на Житомирщині.

Зниження поголів’я ВРХ – одна з основних проблем українського тваринництва. Ситуацію в цій галузі намагається виправити вже не перший уряд. За твердженнями фахівців, існуюча раніше система дотацій довела свою неефективність, тому в цьому році уряд реформував систему державної підтримки галузі. Отже, у державному бюджеті на 2011 рік закладено 2 млрд. грн. на реконструкцію та ремонт ферм, установку нового обладнання.

В Радомишльському районі ситуація з тваринництвом не гірша як в інших районах Житомирщини. Принаймні, якщо аналізувати ситуацію з тогорічними показниками, то всі напрямки галузі тваринництва в кількісних показниках розвиваються. Якщо, приміром, у вересні 2010 року ВРХ в районі налічувалося 3453 голів, то цьогоріч – 3477, разюче збільшилась кількість свиней з 867 до 2304 голів, а ще на 600 голів зросла кількість овець. За словами заступника голови Радомишльської райдержадміністрації з питань АПК Віктора Пустовіта, в районі справді намітилась тенденція до виправлення ситуації в тваринництві. «Загалом у районі в цій галузі працює 7 господарств.

М

Що ж тут дивного? Ще п’ять років тому на нашій вулиці тримали 12 корів. Сьогодні – одна залишилася. Такі справи й у багатьох фермерських господарствах, де не хочуть із худобою возитися. Легше пшеницю чи соняшник посіяти, щоби протягом сезону повернути вкладене хоч з якимось «наваром». Корову ж треба весь рік годувати, та ще й заготівельники молока за копійки його приймають. Відтак, дійна череда щороку невпинно скорочується. Але ж не перевелися компанії, які бачать себе в нарощуванні вітчизняного виробництва справжнього високоякісного молока. Ось як це відбувається у ТзОВ «Бучачагрохлібпром», що на Тернопільщині…

Тут свідомо не шукають легких і коротких шляхів «до великого молока», а запроваджують фундаментальну довгострокову науково обґрувантовану стратегію великотоварного виробництва на основі передових технологій.

Сьогодні в ТзОВ «Бучачагрохлібпром» утримують 4200 голів ВРХ, у т.ч. 1200 корів. Із введенням у 2009 році в селі Соколів модернового тваринницького комплексу з сучасною доїльною залою фірми GEA WestfaliaSurge і безприв’язним утриманням 1000 корів, у ТзОВ розпочато інтенсивний розвиток молочно-товарного виробництва. Річний надій на корову перевищив 6000 літрів. Щодоби виробляють 16-18 т молока. І це явно не межа.

В последние годы в странах с развитым свиноводством произошли существенные изменения в породной структуре поголовья, что обусловлено повышенным спросом на мясную свинину.

В данное время, когда Украина начала работать в рыночных условиях в рамках СОТ, хозяйства должны быть конкурентоспособны среди аналогов стран с развитым свиноводством. Это задание нелегкое. Поэтому необходимо использовать, прежде всего, высокопродуктивных животных как отечественного, так и зарубежного генофонда.

В настоящее время в Украине создаются свиноводческие хозяйства разных форм собственности и направлений производства той или другой продукции, где используется высококачественный отечественный и зарубежный генофонд свиней. Поэтому необходима система использования поголовья, оценка его на основании глубоких селекционных исследований, на что постоянно указывают ведущие ученые нашей страны.  

Щ

Згодом асортимент цього потужного виробника, крім м’яса, поповниться десятками сортів власно виготовленої ковбаси, шинки, інших високоякісних готових м’ясних продуктів, адже в планах - запуск власного м'ясокомбінату.

А днями в Болградському районі ввели в експлуатацію найбільший на Одещині відгодівельний комплекс річною потужністю 24 тис. голів свиней. Тут передбачено «все в одному»: й виробництво кормів із власновирощеної сировини, й відгодівлю свиней від власного високопродуктивного племінного стада, й забій, і відповідну підготовку туш та напівтуш до реалізації в охолодженому вигляді.

Планова потужність свинокомплексу розрахована на виробництво понад 3 тис. тонн високоякісного м’яса щороку.

Перед тим, як урочисто розрізати символічну стрічку, голова Одеської обласної держадміністрації Едуард Матвійчук, зокрема, підкреслив: «Це перший комплекс такого масштабу в області. Введення його в експлуатацію дозволить розв’язати питання забезпечення Одещини високоякісною свининою місцевого виробництва».